Ще декілька років тому повірити у те, що Ікер Касільяс міцно осяде на лаві запасних рідного клубу, було просто неможливо, а відчайдуха, який наважився б пророкувати подібний розвиток подій, відправили би глибоко подалі – туди, де знаходиться відділ наукової фантастики чи штаб-квартира адептів конспірологічних теорій. «Цього не може бути, тому що цього не може бути», - такою, швидше за все, була б наша відповідь на таке крамольне припущення; а яку ще реакцію можуть викликати речі, котрі не піддаються раціональному сприйняттю? Тим не менше, у житті інколи матеріалізовуються ще й не такі фантасмагоричні сюжети та ефемерні гіпотези – Жуль Верн, опинившись у ХХІ столітті, особисто підтвердив би це. Наразі реальність є такою, що воротар, котрий міцно закріпився у когорті топових представників свого амплуа ще півтора десятка років тому та до недавніх пір не покидав верхніх щаблів різноманітних рейтингів, є всього лише ротаційним засобом, і не більше.

     Прихід у тренерське крісло мадридського «Реала» Великого та Жахливого Жозе Моуріньо не віщував Касільясові жодної біди. При португальцеві голкіпер і надалі залишався першим номером своєї команди, зберігаючи за собою звання харизматичного лідера у роздягальні. Та все злополучним чином змінилося після 22 грудня 2012-го (першого «постапокаліптичного», якщо вірити календареві майя, дня). Через конфлікт із егоцентричним ентренадором «Святий Ікер» втратив свій сяючий німб над головою і вперше за дуже довгий період пригадав, як це воно – полірувати філейною частиною лаву запасних. Ситуація, наче картинки у калейдоскопі, кардинально перемінилася, розвернувшись з ніг на голову, і статус титулара вольовим рішенням «Містера Особливість» відійшов до (будемо відверті) посереднього воротаря Антоніо Адана. Саме вихованець мадридської кантери появився у рамці воріт «Реала» у виїзному поєдинку на полі «Малаги», і таке рішення Моуріньо здивувало не тільки уболівальників, а й самих гравців, як зізнався по завершенні гри Серхіо Рамос. Втім, не будемо вдаватися в причини, через які відносини Касільяса та Моуріньо вщент зіпсувалися (дружба Ікера з барселонцем Хаві, неприязнь до тренера голкіперів Сільвініо Лоуро, «підривна» діяльність подруги Касільяса Сари Карбонеро по відношенню до «Реала» - з вас досить?).

     Зрозуміло, що Адан старався якнайкраще використати несподіваний подарунок примхливої богині Фортуни (яка, очевидно, на той момент обрала Моуріньо своїм земним аватаром), однак рівень майстерності голкіпера був абсолютно несумісним із амбіційними надзадачами Королівського клубу. Невпевнена гра нового гвардамети коштувала «Вершковим» на «Ла Росаледі» трьох очок, ще більше ускладнивши завдання відстояти чемпіонський титул Прімери. Фактично, по завершенні календарного 2012 року питання про інтригу в золотій гонці можна було здіймати з порядку денного, а португальський керманич «Реала», очевидно, вже тоді прийняв для себе рішення спростувати вислів древнього грека та вдруге увійти у лондонську річку, перетнувши Стемфордський міст. Та замість того, аби піти на примирення, Моурінью обрав гнути свою лінію, вперто ігноруючи капітана. «Адан кращий за Касільяса», - безапеляційно заявив Жозе, назвавши свій експеримент у Малазі «технічним рішенням». Так у кар’єрі найкращого іспанського голкіпера, який у період між 2002 та 2012 роками пропустив лише 9 поєдинків за участю «Реала», розпочалася тривала чорна смуга.    

     Поворотним моментом цієї історії міг стати домашній матч мадридців проти «Реал Сосьєдада» в наступному турі Прімери. Вилучення свого нового міньона Адана вже на 6 хвилині гри змусило Моуріньо безальтернативно відправити на поле опального Касільяса. Під гучні овації торсиди «Сантьяго Бернабеу» Ікер появився на полі, щоб … скуштувати три пропущені голи від капітана басків Хабі Прієто. На щастя, атакувальна ланка мадридців того дня була в ударі, тож результат гри став бальзамом на душу всім прихильникам «шампанського футболу» та любителям букмекерських ставок на «тотал більше» - 4:3 на користь господарів. Наступні чотири календарні матчі «Реала» (19 та 20 тури Прімери, а також дві гри Кубка Іспанії) давали підстави сподіватися, що все стало на круги своя і кожен з учасників «нелюбовного трикутника по-мадридськи» отримав по заслугах. Так, до Касільяса повернувся статус основного стража воріт, до Адана - затишне місце із теплим пледом на лаві запасних, а до Моуріньо – здоровий глузд. Банальна розв’язка, скажете ви? От і футбольне Провидіння, очевидно, вирішило так само, а тому вирішило внести у сюжет свої суттєві поправки…

     23 січня мадридці проводили виїзний матч-відповідь Кубка Іспанії у Валенсії проти тамтешніх «Кажанів». Комфортні 2:0 за підсумками першої гри давав наставнику «Реала» змогу вдатися до улюбленої раціоналізаторської тактики утримування сприятливого результату (хоча при цьому Моуріньо не став мудрувати із складом і випустив практично всіх основних виконавців). Фінальний свисток арбітра зафіксував нічию (1:1), яка виводила «Вершкових» у півфінал мірятися силами з «Барселоною». Однак та звитяга стала для «Реала» пірровою, і не тільки через дві червоні картки для Фабіо Коентрао та Анхеля Ді Марії. Той матч став останнім у сезоні для Ікера Касільяса, адже через пошкодження лівої руки кіпер був змушений достроково покинути поле. Вердикт клубних ескулапів («перелом першої п’ясної кістки лівої руки») відправляв улюбленця Мадрида на лікарняне як мінімум на два місяці.

     Звичайно, при таких розкладах пасьянсу «Реал» був змушений в терміновому порядку виходити на трансферний ринок. Вже у лютому на «Вершкових» чекало побачення із «Манчестер Юнайтед» в 1/8 фіналу Ліги чемпіонів, тож поява на полі необстріляного Адана була б автоматично прирівняна до небаченої раніше форми садомазохізму. В такій ситуації селекційна служба мадридців напрочуд оперативно підшукала тимчасову (як тоді здавалося) заміну для Ікера. За іронією долі, ним став його давній дублер – портеро «Севільї» Дієго Лопес, котрий у 2005-2007 роках був удостоєний сумнівної честі підбирати об’їдки з святкового столу у вигляді появи на воротах «Реала» в нікому не потрібних матчах на внутрішній арені (всього в активі Дієго значаться жалюгідні 2 поєдинки за першу команду «Вершкових»). Стомившись від сидіння у мадридській золотій клітці, Лопес відправився у відому клініку з реанімування футбольних талантів під назвою «Вільяреал», де декілька сезонів підряд демонстрував без перебільшення високий рівень гри, «догравшись» навіть до запрошення в збірну Іспанії. Тож вибір «Вершкових» здавався напрочуд зваженим та логічним.

        Підписавши контракт із рідною для себе командою, Лопес насамперед зізнався, що завжди мріяв знову одягнути футболку «Реала» - клубу свого серця, а згодом відправився захищати ворота «Лос Бланкос» (Адан остаточно вийде з довіри у Моуріньо, а в наступному сезоні без особливого успіху пов’яже долю з «Кальярі»; зараз Антоніо намагатиметься допомогти піднятися з турнірного дна «Бетісу») в усіх без виключеннях матчах: Прімери, Кубка, Ліги чемпіонів. Перший млинець для нового голкіпера виявився глевким: «Вершкові» несподівано поступилися «Гранаді» (0:1), а «розмочив» Лопеса не хто інший, як… зірковий партнер по команді Кріштіану Роналду, невдало зрізавши м’яч після кутового. Тож дебют Дієго в футболці «Реала» вийшов трагікомічним.

     І хоча претензій до гри нового голкіпера не виникало, однак багато хто очікував, що з відновленням після травми пост номер один апріорі перейде до капітана Касільяса, а Лопес, як і довгих 8 років тому, займе місце дублера. Та всі ці сподівання загриміли далеко в тартарари. Коли Ікер остаточно залікував болячки та був готовий грати, Моуріньо продемонстрував, що недаремно носить самопроголошений ярлик «Особливого». В той час як переважна більшість колег португальця по тренерській гільдії принесли б у жертву новачка, віддавши перевагу перевіреному старожилові, Жозе пригадав старі образи та фактично поставив хрест на Касільясові, відправивши його у глухий запас до самого завершення сезону (всього в період з квітня по червень включно Ікер цілих 11 разів підряд задовольнявся не надто почесним місцем на мадридській «банкільї» - вперше з моменту свого дебюту за «Реал» у вересні 1999 року). Як бачимо, крилатий вислів «Вони нічого не забули та нічому не навчилися», адресований французьким дворянам-емігрантам, котрі після падіння Наполеона та реставрації династії Бурбонів повернулися додому, переповнені реваншистських настроїв, можна з рівноцінним успіхом застосовувати щодо поведінки Моуріньо.

     Рішення португальця маринувати Касільяса в глухому запасі виглядає надзвичайно контровесійним, особливо якщо подивитися на «фортель від Жозе» у ретроспективному ракурсі. З однієї сторони, Лопес, на відміну від Адана, м’ячів у власні ворота не привозив, а в поєдинках з серйозними суперниками неодноразово рятував команду (чого варті тільки «паради» Дієго в матчах надважковагової категорії з «Манчестер Юнайтед», за які галісієць отримав похвали не тільки від Моуріньо, а й від Фергюсона – мовляв, Касільяс не впорався б з такими ударами). З іншого боку, пропущені 35 голів у 25 поєдинках та лише 4 (!!!) «сухі» гри явно не прикрашають особисту статистику голкіпера (хоча левова частка провини в цьому лежить на лінії оборони «Реала», котра в повному складі підчепила вірус перманентних помилок у захисті). Тим не менше, в усіх ключових для «Реала» матчах сезону (півфінальний «цвайкампф» у Лізі чемпіонів з «Борусією», мадридське дербі у фіналі Копа дель Рей,  три «класичних» протистояння «Барселоні») останній редут оборони «Вершкових» захищав саме Дієго. Моуріньо ж не зрадив собі навіть в останніх іграх сезону, на прощання принизивши Ікера двома непотрапляннями навіть до заявки команди на матч.

      Коли ж влітку 2013 року новим головним тренером «Реала» було призначено Карло Анчелотті, прихильники Касільяса нарешті зітхнули з полегшенням. Сивочолий італієць раніше не вирізнявся авантюрними рішеннями та тривалими конфліктами з своїми гравцями, а тому цілком логічним було б припустити, що при виборі першого номера Карлетто зважить на зірковий статус Ікера та віддасть йому місце у воротах. Яким же було здивування більшості мадридських інчас, коли в першому матчі нового сезону (домашня гра з «Бетісом») роль титулара відійшла Дієго Лопесу. Результати опитування, організованого виданням Marca, свідчили, що понад 50 відсотків уболівальників хочуть бачити Касільяса у воротах своєї команди в поєдинку наступного туру проти «Гранади» зокрема та в іпостасі основного кіпера у цілому.

        В такій ситуації досвідчений фахівець з Аппенін прийняв соломонове рішення. Віддаючи належне попереднім заслугами Касільяса та його роботі на передсезонних зборах, проте не бажаючи жертвувати Лопесом, котрий демонстрував справді висококласний рівень гри, Анчелотті оголосив про те, що вдаватиметься до ротації складу: Ікер гратиме у воротах в матчах Ліги чемпіонів та Кубка Іспанії, а цариною Дієго стануть 38 хорнад іспанської першості. Несподіваність такого кроку італійця підсилювалася ще й тим фактом, що чи не в усіх своїх попередніх командах Карлето робив ставку на одного голкіпера, котрому відводилася роль яскраво вираженого першого номера (Діда, Чех, Сірігу). У Мадриді Анчелотті вперше у своїй кар’єрі опинився в ситуації, коли, за словами самого наставника,  під його орудою тренуються одразу «двоє найкращих голкіперів світу».

     «Я - тренер, і я хочу, щоб у мене склалися хороші стосунки з усіма футболістами, але не думаю, що Мадриду потрібен миротворець. Неправильно було б порівнювати мене з Моуріньо. Він виконав тут певну роботу, а тепер я буду виконувати свою», - відповів Анчелотті пресі на її закиди щодо свого «пацифістського» підходу до формування складу.

       Логічним було таке рішення італійця чи не зовсім, судити не нам. Зрозуміло, що головний тренер – не ворог собі, у його інтересах випускати на поле найсильніших гравців для досягнення якомога кращих результатів. Тим не менше, вдавшись до елементарних математичних підрахунків, можна побачити кричущу нерівність, спричинену ротаційним підходом. В той час як Лопес проведе цілих 38 поєдинків у чемпіонаті Іспанії, Касільяс обмежується лише 9 матчами Кубка Іспанії та 13 – в Лізі чемпіонів, та й то за умови, що «Реал» потрапить до фіналу обох турнірів. Чи відповідає такий стан речей амбіціям самого Ікера? Зрозуміло, ні.  

       Що ж маємо на даний момент? В активі Касільяса скромний показник у 12 проведених матчів за сезон (по 6 зіграних ігор в Копа дель Рей та Лізі чемпіонів). Незважаючи на вимушений весняний простій, капітан не втратив своєї колишньої форми: 9 проведених «на нуль» ігор та лише 4 пропущені голи говорять самі за себе (для порівняння: у Прімері Дієго Лопес відіграв усі 22 тури, в яких капітулював… 22 рази: щось багацько, як на претендента на чемпіонство, чи не так?). А в нещодавніх кубкових поєдинках з «Еспаньйолом» Ікер встановив одразу два досягнення. У першій грі (1:0) голкіпер перевершив власний особистий рекорд «непробивності», піднявши планку до 592 хвилин, а в матчі-відповіді доплюсував собі ще 90 повних обертів секундної стрілки, перевершивши таким чином попереднє досягнення воротарів «Реала» (в сезоні 1994/95 портеро Франсіско Буйо протримав ввірений йому стратегічний об’єкт без проникнення туди по сторонніх круглих шкіряних предметів протягом 658 хвилин). Як ще довести головному тренерові гідність своїх претензій на регулярне місце в стартовому складі? Зробити хет-трик в чвертьфіналі Ліги чемпіонів ударами через себе з центру поля?

       Реакція Анчелотті на подвиги Ікера в кубкових баталіях була передбачуваною. Карлето похвалив свого капітана, підкресливши, що той повністю заслужено став новим рекордсменом завдяки своєму професіоналізмові, вкотре зауважив, що в «Реалі» є два повноцінних голкіпери з однаковим статусом, і… залишив Касільяса на лаві запасних у грі з «Атлетіком» (1:1). Демонструй свій клас, не демонструй, все одно нічого не доб’єшся… Чи уявляв собі таку ситуацію Ікер, перепідписуючи контракт з рідним клубом до 2017 року? Навряд.

      (Цікаво, що взимку могла скластися ситуація, за якої можливим реаніматором кар’єри голкіпера міг стати… Жозе Моуріньо. Португальська A Bola розвідала, що головному тренеру «Челсі» закортілося підсилитися удачливим конкурентом Ікера – Дієго Лопесом. Наскільки ця історія відповідає дійсності і чи не був цей намір «Особливого» банальним тролінгом, історія замовчує).

      Всього за рік трансферний цінник Касільяса, на думку авторитетного порталу Transfermarkt.de, зменшився майже в 3 рази: з 31 млн. фунтів стерлінгів до 10,5 млн. Звісно, це зовсім не означає, що дворазовий чемпіон Європи став грати втричі гірше чи пропускати втричі більше голів. Такі речі, як ринкова вартість, залежать від того, що прийнято називати кон’юктурою – сукупністю умов та обставин. І з огляду на непохитну довіру, якою користується конкурент, вряди-годи ловиш себе на думці, що єдиний спосіб для Ікера змінити ці обставини на свою користь – перебратися в інше оточення, як би крамольно не звучало подібне припущення. Хоча буквально нещодавно в інтерв’ю програмі «El Hormiguero» Касільяс наголосив, що є плоттю від плоті «Реала» і радий перебувати в Мадриді, є певні сумніви у щирості слів уродженця Мостолеса. «Ікер зобов’язаний спробувати заграти в іншій команді», - заявив його партнер по збірній Санті Касорла, і під словами лідера лондонського «Арсенала» готові підписатися сотні тисяч шанувальників таланту голкіпера. За інсайдерською інформацією, президент «Вершкових» Флорентіно Перес готовий проігнорувати гігантську клаузулу (150 млн. євро), прописану в контракті Ікера, та розпрощатися з капітаном за всього лише 15 млн. євро відступних.

       Звичайно, керівництво мадридського клубу не хоче розлучатися з культовим гравцем, як через моральні, так і через суто прагматичні причини. Анчелотті також воліє, щоб Касільяс залишався в його команді, стверджуючи, що в Мадриді «готові боротися до останнього за свого капітана». Та чи доцільно самому воротареві варитися у власному соці, перебуваючи в зрілому, як для футболіста свого амплуа віці (32 роки)? Очевидно, що не знайдеться команди в світі, яка б відмовилася від послуг голкіпера, котрого п’ять разів визнавали найкращим воротарем року. За інформацією ЗМІ, підбивати клинці до Касільяса вже намагалися іспанізований «Манчестер Сіті», вічний претендент на все, що доступне й недоступне на трансферному ринку, - лондонський «Арсенал», молода й амбіційна «Боруссія» з Дортмунда, нашпигований арабським капіталом ПСЖ… Поки що голкіпер зберігає вірність клубові, у структурі якого почав займатися ще з 1990 року, однак імовірність того, що влітку ми побачимо Ікера в футболці іншого клубу, з кожним днем все зростає. Так, на чемпіонат світу в Бразилії Касільяс відправиться основним голкіпером «Фурії Рохи» і відіграє в усіх матчах збірної Іспанії (якщо не трапиться форс-мажору). Проте що буде далі, після Мундіалю?  

      В романі англійського письменника Джозефа Хеллера «Пастка для дурнів» головний герой, американський льотчик Джон Йосаріан, намагається видати себе за божевільного, аби уникнути бойових вильотів. Щоб отримати законне право на це, Йосаріан посилається на пункт 22, згідно якому пілотів з психічними захворюваннями не можна допускати до польотів. Проте невдовзі Джон усвідомлює, що насправді цим правилом він не може скористатись, оскільки тільки психічно здорова людина, яка бажає жити і не бажає загинути, може видавати себе за божевільного, аби зберегти собі життя. Оригінальний заголовок твору – «Catch-22» - увійшов в англійську мову як позначення абсурдної ситуації, з якої немає виходу. Погодьтеся, щось схоже можна спостерігати на теперішньому етапі кар’єри Ікера Касільяса. Втім, у прославленого голкіпера є шанс змінити стан речей і, як у давнину вчинив Олександр Македонський, розрубати гордїів вузол невдач. Для цього потрібно перебороти любов до рідного міста і клубу та обрати собі нову команду. Ікер стільки зробив для «Реала», що просто не заслуговує задовольнятися сумнівним статусом резервного голкіпера.