Спершу така інформація не сприймається серйозно, але коли дізнаєшся, що про це заявив сам Мирон Богданович, то починаєш усвідомлювати, що у "Металісті” завершилася ціла епоха, яка була пов'язана із ім'ям цього великого тренера.

Разом із Маркевичем відійшла у минуле частинка історії "Металіста”, під час якої команда зазнала серйозних змін та змогла стати однією із найсильніших на пострадянському просторі.

А все починалося у бурхливому 2005 році, коли президент клубу Олександр Ярославський вирішив запросити у команду талановитого футбольного фахівця. Тоді Мирон Богданович очолював львівські "Карпати”, однак через різні погляди із керівництвом "зелено-білих” пропозицію "Металіста” прийняв майже відразу. Так почалася співпраця заслуженого тренера України та одного із найбагатших бізнесменів Харкова.

Зазначимо, що у період незалежності "Металіст” не міг похвалитися здобутками у вітчизняному футболі. Команда стабільно займала місця у середині турнірної таблиці, або й взагалі вилітала із Прем'єр-ліги. Проте все кардинально змінилося із приходом Мирона Богдановича. Вже через рік харків'яни на чолі із новим тренером здобули свої перші нагороди у чемпіонаті, увійшовши у "бронзову добу” своєї історії. А головне повернули у Харків єврокубки, до яких місцеві вболівальники дуже швидко звикли.

Рік у рік "Металіст” здобував третю сходинку у внутрішній першості, демонструючи неймовірну стабільність та цікавий, високоякісний футбол. Придбання технічних латиноамериканських гравців дозволили Маркевичу побудувати команду, яка агресивно та швидко діяла попереду, постійно вигадувала в атаці щось нове та відносилася до тих колективів, гра яких базувалося на тотальному володінні м'ячем. Завдяки успіхам на клубному рівні Маркевича запросили у збірну. Богданович опікувався "синьо-жовтими" у 4 матчах. Під його керівництвом вони тричі перемагали та раз зіграли внічию. До речі, це перший та єдиний на даний момент тренер збірної України, який не зазнав з нею жодної поразки. Але співпраця із ФФУ не була довгою. Через конфлікт із зняттям очок із "Металіста" Маркевич звільнився з посади наставника національної команди, повністю зосередившись на клубній роботі.

Щодо особистого життя, то Мирон Богданович завжди був і залишається відкритим та щирим до преси. Він із задоволенням показував своє помешкання, знайомив журналістів із сім'єю та розповідав про те, як проводить вільний час та чим захоплюється. Екс-наставник "Металіста” одружений, має 2 синів, любить рибальство та музику. Серед виконавців найбільше подобаються "The Beatles", "The Rolling Stones", Елвіс Преслі, Френк Сінатра. З класичної музики віддає перевагу Моцартові. Відтак можна сказати, що із музичним смаком у відомого коуча все гаразд. До речі, коли "Металіст" восени 2007 приїхав до Ліверпуля, щоб грати з "Евертоном" у матчі Кубка УЄФА, Маркевич зазначив: "Я старий бітломан і пропустити таку можливість відвідати музей "Бітлз" ми ніяким чином не можемо".

Характер та манери Маркевича також заслуговують на окрему увагу. Адже у такому спорті, як футбол, важко тримати під контролем емоції та мовчки робити свою справу. Однак скромний виважений та стриманий Мирон Богданович ніколи не дозволяв собі різких висловлювань чи надмірних емоцій. Навіть тоді, коли його команда здобувала історичні перемоги над принциповими суперниками. Чимось нагадує Валерія Лобановського, який також постійно намагався тримати все у собі, чи не так?

Так бувало, наприклад, після розгромних перемог над "Динамо". Навіть у такі радісні хвилини скромний Мирон Богданович відповідав журналістам на запитання у стилі "ну то таке" та любив применшити заслуги своїх підопічних.

У кінці 2012 року через конфлікт Ярославського із місцевою владою, "Металіст" отримав нового власника. Новоспечений український бізнесмен-багатій Сергій Курченко придбав харківський клуб за 300 мільйонів євро. Вже мабуть тоді Маркевич відчув, що клубом почали керувати люди, для яких футбол є далеко не найголовнішим заняттям у житті, і такі зміни можуть притягти за собою чергові випробування для команди.

Проте із новими власниками у клуб прийшли додаткові кошти та свіжа кров у вигляді висококласних виконавців. Наставник "Металіста" отримав ще більше можливостей для здійснення свого задуму, і вже через рік ми побачили новий "Металіст", який став ще сильнішим та небезпечнішим, а головне витіснив "Динамо" із другої сходинки УПЛ, вперше здобувши срібні медалі чемпіонату.

У новому сезоні на "Металіст" та Маркевича покладали великі сподівання. Але зіграти у Лізі чемпіонів їм так і не судилося. Через договірний матч із "Карпатами" харків'ян дискваліфікували із турніру. Ці події підкосили гравців та наставника, але незважаючи на це, вони успішно провели початок чемпіонату України. Та у другій половині осені пролунали перші тривожні дзвінки. Із загостренням політичної ситуації команда почала показували не такі хороші результати, як завжди. А на днях стало відомо, що у них великі проблеми із фінансуванням. Мирон Маркевич не став чекати на погіршення ситуації й вирішив піти.    

Він залишив "Металіст", але не завершив кар'єру. Період, який Маркевич провів у Харкові, з впевненістю можна назвати успішним та щасливим у новітній історії команди. "Металіст" при Маркевичу "видобував" більше бронзи, ніж шахтарі вугілля у Донецьку. Звичайно, що це жарт, але, на мою думку, український фахівець вичавив із цієї команди максимум. Єдине, що йому не вдалося - це перервати гегемонію "Шахтаря", з яким поки що позмагатися можуть лише найсильніші клуби Європи.

Всього у якості наставника харківської команди Маркевич провів рівно 333 поєдинки, здобувши 189 перемог. Він допоміг вийти "Металісту" на якісно новий рівень, який тепер необхідно підтримувати. Тому дуже не хочеться, щоб команда, яка роками будувалася та в яку вклали сотні мільйонів доларів, зникла із футбольної карти України. Сподіваємося, що Мирон Маркевич, відпочивши, швидко повернеться у футбол, а "Металіст" знайде вихід із надзвичайно складної ситуації.

Не можемо не згадати про позицію Мирона Богдановича щодо останніх подій в Україні та численних жертв цього кривавого конфлікту. Він підтримував ці зміни, оскільки особисто знає, що таке втратити близьких внаслідок необдуманих дій політичних лідерів:

"Мій тато у 16 років потрапив у німецький концтабір - як остарбайтер, а коли повернувся в Україну, його відправили до Сибіру - як "прєдателя Родіни"; рідний брат батька взагалі відсидів у тюрмі за те, що воював у лавах УПА. До чого веду? Я щасливий із того, що відбулося минулої суботи, - ось, що важливо! А не всякі там футболи…"

Юрій Шутка, Футбол 24