Головна » 2013 » Травень » 16 » Лобановський змусив повірити у те, що ми - футбольна країна
00:11
Лобановський змусив повірити у те, що ми - футбольна країна
Що він нам залишив? Море спогадів, від яких мурашки бігають по шкірі? Сьогодні минає 11 років з дня смерті великого ВВЛ.
"Великий мовчун" Лобановський
Він позбавив на тривалий час відчуття другосортності, історію, якою можна і треба гордитися, результат, не той сухий результат, про який він постійно згадував, а емоційний — наповнений сльозами від радості, відчуттів, на які кожного року ми сподіваємось, але майже кожного разу розчаровуємось.

Що він у нас забрав? Він вкрав у нас самого себе — Лобановського. Не хочеться згадувати його з жалем, але й згадати його з посмішкою теж складно — він забрав із собою надію, хоча й кажуть, що помирає вона останньою.

Як йому вдалось це зробити? А він просто ніколи не втрачав юнацького максималізму. Коли приходило розчарування, він закривався у собі. Закривався так, що відповідав на ті запитання, які не вимагали наступних. Німецькі журналісти назвали його за це "великим мовчуном".


Впертість переплелась із нерішучістю.

Цікаво, яка ж риса характеру у нього була найслабшою - найслабшим у Лобановському був сам характер. Впертість переплелась із нерішучістю - він так і не навчився сприймати критику, але й не вмів реагувати на компліменти. Ще гравцем він втратив шанс стати зіркою у Москві, боячись, що у нього заберуть квартиру у Києві. Він втік із "Чорноморця", просто злякавшись журналістської критики. Тренером тікав в емірати до шейхів подалі від чужих оцінок, які заважали йому творити свою мрію.

Взагалі, Лобановський - це протиріччя. Він зажди говорив, що випадковостей, дива у житті не буває, і все закономірно - хто слабший, той і програв, але водночас в хімчистку відносив один і той самий костюм, щоб одягнути на кожну гру. Він був переконаний, що жінки і футбол - несумісні речі і дозволив своїй дружині лише раз відправитись на гру із командою - програли, після чого сказав. "Ада, давай більше не треба..." - знову забобон.


Лобановський хотів стати зіркою, викаблучуючись на фланзі

Протиріччя - гравцем він хотів стати зіркою, викаблучуючись на фланзі, тренером він не визнавав зірок на футбольному полі. Кажуть, що він нерідко заглядав у чарку, але саме через відмову від неї колись загробив свою кар’єру футболіста - в "Динамо” тоді прийшов Маслов, закінчились перші збори, тренер організував застілля, всі гравці випили за успіх, а "рудий" відмовився - через рік Маслов позбувся "рудого", якого обожнювали у столиці.

Він наполягав на закономірності - її і отримав. Критики знайшли закономірність у його результатах. Такого ресурсу, який мав Лобановський, не мав у футбольній країні ніхто. На кого Лобановський покаже пальцем - той уже на наступний день тренується на базі "Динамо”. Він запрошував по 5 гравців на одну позицію, у нього було усе і цим не скористався лише б… його звинувачували у договірних матчах і назвали ту еру "лобановщиною” - заради результату він був готовий на усе.


Він змусив повірити, що ми —
футбольна країна з приставкою «Топ».

В "Динамо” потрапив тренером лише завдяки знайомству із другом сина Щербицього, якому кортіло переїхати у столицю.

Але скажіть, Ви колись чули про другого Фергюсона, другого Венгера? Так само ніколи не почуєте про другого Лобановського. Навіть в думках страшно когось із ним порівнювати.

Але є одна жахлива річ, яку зробив Лобановський-тренер - він змусив повірити у те, що ми - футбольна країна із приставкою "топ”.

Підняв планку так, що як би ми не стрибали - зросту не вистачить.

А ось коли вистачить - тоді і згадають про другого Лобановського, ой, не другого - Лобановського №2.


  






 


Категорія: Спорт | Переглядів: 434 | Додав: Admin | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: