Незарахований гол Девіча в матчі проти Англії на Євро-2012. Дискваліфікація «Металіста» у єврокубках. Зрештою, апогей приниження: тривалий бан Львову і одноматчевий – Харкову. Чи не забагато нам перепадає від суворих дядьків у європейських футбольних штаб-квартирах ФІФА та УЄФА?

Оця халепа, в яку втрапила українська збірна зараз, справляє враження продуманої провокації. Когось вельми муляло, що Львів – фартове місто для «синьо-жовтих». Що тут дають майстер-клас із виконання Державного Гімну. Що гравці збірної навперебій розсипаються в компліментах галицькій публіці. «Когось муляло» - це надто умовно сказано. Хто цікавився, той знає, хто ще не в курсі – нехай прочитає, звідки ноги ростуть. Привид комунізму, як і раніше, - на чатах, а бути «українським буржуазним націоналістом», як виявилося, ще й досі ризиковано.

«На матчі Легії висів кельтський хрест у кольорах Рейха, на матчі Хорватія - Сербія хорватські фани кричали: "Убі, убі србіна!" Їм - можна, а ми - цапи!» - такою була перша реакція колеги Костянтина Андріюка на рішення ФІФА. Куди нам до поляків чи хорватів, та й навіщо? У секторах з найгарячішими львівськими фанами звично майоріли стяги з портретами Шухевича і Бандери. Це національні герої для величезного числа українців, проте у Європі навіть не почухалися з того приводу, що прирівнявши лідерів ОУН-УПА до фашистів, вони тим самим зачепили національний гонор. В іншій країні через це міг би вибухнути грандіозний скандал, та тільки не у нас – загальновідомо, що у перших людей держави зовсім інші пріорітети.

Якщо мені не зраджує пам'ять, матч зі Сан-Маріно став третім поєдинком нашої націоналки на «Арені Львів». Раніше тут приймали Австрію та Чехію, і робили це ідентично: портретами національних героїв, вогнем і димом. Адже грамотна піротехніка – це також частина футбольного шоу, яка має право на існування. Проте тоді жодних санкцій не було застосовано. Вичікували на зручний момент? Тепер, коли Україна обіграла Польщу в її лігві, а надважливий і по суті вирішальний матч-відповідь ФФУ стратегічно відвела подалі від Львова, де Кадра могла б мати відчутну підтримку, грянув бан. Автор ні на що не натякає – просто збіг дивовижний, чи не так?

Потоптано національну гордість, збірну позбавлено затишної домівки, джерела натхнення і підтримки у надважливому матчі. А найстрашніше – знову нацьковано українців на українців. Достатньо було ще кілька днів тому почитати пост харківського губернатора Добкіна, щоб зрозуміти думки переважної більшості Лівобережжя – у всьому, як і завжди, винні «патрійоти». Львову тепер ледь не анафему оголошують, хоча ще два тижні тому смакували і прицмокували, переглядаючи відео з «Львів Арени».

Тим часом ФІФА та УЄФА воюють з вітряками. «Респект», «ноу расизм» - від цієї пропаганди вже нудить. Расисти є, з ними треба боротися – з цим ніхто не сперечається. Проте не треба плутати дискримінацію з організованим саппортом тієї чи іншої команди, який базувався і буде базуватися на національній ідеї та її провідниках. Задум високолобих блаттеристів зрозумілий – їм потрібна на стадіонах бездушна і контрольована маса, яка споживає хот-доги, тримає зад у зручному кріслі, час від часу помахує іграшковим прапорцем у відеокамеру, а найголовніше – приносить гроші, гроші, гроші. Ми їм хліб і видовище, вони нам – гроші і відсутність головного болю.

Відповідаючи на своє ж запитання, винесене у заголовок, висловлю припущення, що 77-річний функціонер спить таки кепсько. Але не через покарання, винесене українцям, – ми лише піщинка, планктон. Містер Блаттер заклопотаний виловом великої риби у Перській затоці. Мундіаль, так необачно подарований шейхам, вже став колючкою у п’ятах керівника ФІФА, тож доводиться розрулювати своє безглузде рішення.

А Львів, поки Блаттер підкорюватиме свого Мобі Діка, житиме без великого футболу. Місто Лева приречене пропустити відбіркові цикли до Євро-2016 і ЧС-2018. Припускаю, що поки загориться зелене світло, Мессі закінчить кар’єру, на Марсі створять перші поселення, а «Арену Львів» розберуть по цеглині, позаяк нікому не потрібна. Сумна перспектива.

Ще сумніша перспектива – подальший саппорт збірної. Відмовившись від націоналістичних стягів у наступних матчах, вболівальники тим самим стануть на коліна, визнавши, що вони підкорилися волі «царя-батюшки» і зрадили свої ідеали. Якщо ж струсонуть непокірним чубом і рвонуть з цією символікою в інші міста – ризикують підставити збірну під ще вагоміший удар. Як не крути, а маємо цугцванг – кожен наступний хід веде до поразки.

Джерело:http://football24.ua