На волосинці

"Джентльмени удачі" - саме так можна буде назвати бравих українських збірників у тому випадку, якщо вони посядуть одне з перших двох місць у відбірковій групі H до чемпіонату світу.

Усі "старання" Баля-Заварова завалити відбір спробує перекреслити людина, на яку вилили восени чимало бруду. І важко сказати, що незаслужено. Адже навіть сам процес обрання тренера для національної збірної не проходив в жодні рамки. Михайло Фоменко – звичайний функціонер Федерації і забутий всіма тренер – саме на його плечі лягла відповідальність визначити найдостойніших кандидатів на те, аби носити звання коуча головної футбольної дружини країни. А завершилось все тим, що саме Фоменка призначили наставником.

Ох і дісталось Конькову за сприяння і довіру другові кермо збірної, незважаючи на те, що суперниками Фоменка були тренери зі світовими іменами. Вся Федерація ризикувала цим призначенням і хтозна, що б ми зараз писали, якби один з двох матчів збірної завершився осічкою.

Однак наразі ми "вирулюємо" в прямому значенні цього сленґового слова. Звісно, Україна була б не Україною, якби не створила собі проблем. Кожен наступний матч може стати для збірної останнім. І з одного боку це абсолютна "російська рулетка", з іншого – шалена відповідальність, налаштованість і самовіддача як з боку тренерського штабу, так і футболістів. І як показали ігри проти Польщі та Молдови, морально і фізично ми готові до цієї "лотереї фортуни". Так, все залежить тільки від нас, однак якщо пощастить виграти усі наступні матчі і пробитись у фінальну стадію, далі можна буде ставити перед цієї командою найвищі завдання – психологічно її зламати буде вкрай важко. Ось такий у нас контраст в порівнянні з жовтневим настроєм. Це лише зайвий раз підкреслює, яку важливу роль відіграє в команді тренер.

Феномен Фоменка

Хтось каже, що по двох матчах пана Михайла не варто судити. Мовляв, може пощастило або "ну що тут такого в цих перемогах?". Однак той, хто так говорить, мабуть, дуже поверхнево переглядав останні дві зустрічі України. Або вже встиг забути, що наш тріумф на "Національному" по праву може вважатись одним з найкращих виїзних матчів збірної в історії.

Отже, відзначаємо кілька "фішок", які вніс новий коуч і які допомогли добитись потрібного результату.

1) Психологія переможця. Однозначне налаштування підопічних на перемогу, на результат.

2) Аналіз помилок. Фоменко повністю відійшов від тактико-ігрових схем Баля-Заварова. Тепер в збірній менше буде навантажень на фланги та індивідуальні старання молодих лідерів, яким так важко було пробиватись в іграх проти Молдови і Чорногорії. Ярмоленко, Гусєв і Коноплянка будуть мати більше простору в атакувальних діях, натомість весь креатив повинні творити центральні півзахисники, яких в нас тепер одразу гратиме троє. Причому двоє з них діятимуть на атаку, а один на захист. Таким чином Фоменко вирішив кілька проблем: відсутність гострого нападника (його функції розділятимуть флангові форварди і півзахисники), довге перепасовування в центрі (центрхави швидше переадресовують м’яч вперед), оголення тилів (раніше через затяжні атаки флангами ми страждали від гострих контратак).

3) Відбір кадрів. Відтепер в збірній грають направду тільки заслужені. Якщо при Михайличенкові і Блохіні виступали футболісти, які не мали практики в клубі, і в збірній вони дуже не виблискували, то у Фоменка гравці з такою ж ситуацією в клубі чомусь грають на два порядки сильніше. Скажімо, ветеран Шевчук втер носа і Луческу, і Блохіну. Першому він поставив "шах і мат" за недовіру в іграх проти "Борусії", коли Містер довірив місце, скажемо відверто, своєму улюбленцю і співвітчизнику Рацу. Шевчук відмінно провів матч проти тих же Піщека і Блащиковскі, які Развана просто розривали, що в Донецьку, що в Дортмунді. Ну а Блохіну В’ячеслав відповів за Євро. Ми і досі не можемо зрозуміти, чому Олег Володимирович довівряв молодому ворсклянину більше, ніж досвідченому Шевчуку. Втім, це вже історія.

Фоменко показав, що ні в кого не буде місця в старті просто так. І Тимощук зіграв проти Молдови з перших хвилин тільки тому, що Ротань з Гармашем були дискваліфіковані. Схоже, наш капітан завершить цей відбір до ЧС у статусі запасного.

Те саме стосується інших футболістів: Гармаш і Гусєв, які не є основними гравця "Динамо", були на провідних ролях в матчі проти Польщі. Ракицького Фоменко взагалі посадив на "п’яту точку", випустивши пару беків Хачеріді-Кучер. Цим кроком наставник показав захиснику "Шахтаря", що місце в збірній потрібно заслужити і що ні для кого воно не є замовленим.

4) Ну і нарешті завдяки таким тактичним перебудовам у нас з’явилась непогана лавка запасних. Є Девіч, який готовий підсилити гру, Безус, Гречишкін, ті ж Ракицький і Селін, а ще не забуваймо про травмованого Коноплянку. Якщо врахувати універсалізм кожного з них, то можемо з впевненістю сказати, що Девіч міг би закривати і позицію нападника, і позицію "під форвардами", те саме стосується й Безуса. Ракицький за часів Маркевича і Михайличенка награвався на позиції опорника (з його-то ударом!). А Коно взагалі можна заради екперименту поставити наконечником. Одним словом, не все так погано, як могло здаватись. Головне, аби всі здорові були.

"Динамо" як локомотив збірної

Приємно, що гравці "Динамо" у збірній демонструють абсолютно інше відношення і можливості. Важко сказати, що у стані віце-чемпіонів відбувається, але зрозуміло, що там далеко не все гаразд. Особливо після слів Гусєва в минулу п’ятницю: "Я довів Михайличенкові, що не такий мертвий на тренуваннях, як він говорив". Ярмола теж діє набагато розкутіше і забиває в збірній, вже навіть в п’ятірку бомбардирів вирвався за усю історію національної команди (по праву ж носить футболку з номером "7"!). Про Гармаша ми писали вище… Хачеріді теж одна надійність, ще й гол молдаванам "поклав".

Тому так виглядає, що усі ті негативні процеси, які відбуваються в "Динамо" мотиваційно впливають на його футболістів в збірній. Гравці рвуться довести клас і майстерність, а Фоменко їм у цьому лише допомагає.

Одеса знову знайомиться зі збірною

Для Південної Пальміри це вже не перший матч національної збірної, але перший в такій хорошій атмосфері, при заповнених трибунах, незважаючи на холодну погоду і сніг.

Усі футболісти відзначили комфорність Одеси як міста-господаря цього матчу. Шкода тільки, що не змогли гостям побільше "накинути". Зрештою, з Молдовою усім нелегко сьогодні боротись. Поляки теж мали з ними проблеми вдома, чорногорці ледь-ледь на виїзді перемогли. Якщо до цього всього додати наші кадрові проблеми і те, що команда емоційно перегоріла після зустрічі у Варшаві, то маємо тішитись з такого результату. Усі розмови про те, що "Україна Фоменка не вміє грати першим номером" не мають під собою жодного арґументованого підґрунтя. Три очки є, бойовий настрій перед матчем з Чорногорією на рівні. Будемо чекати дня "Ікс". Тим паче, що наші гравці вже пообіцяли померти за перемогу. Що ж, побачимо…

Збірна б’є по УПЛ

Після кожних матчів національних дружин, трапляються сенсації в чемпіонаті. Темп підготовки команд збивається, усі приїжджають з різним настроєм, із різними емоціями. Подібне може статись і в 22-му турі.

Зокрема, "Шахтар" може видати несподіванку в завжди незручному для себе Львові, динамівцям невідомо чи вистачить сил на друге поспіль підкорення Одеси: цього разу суперником киян буде не Молдова, а місцевий амбітний "Чорноморець".

Непросто буде і "Дніпрові", що також зустрінеться проти не зовсім зручної "Волині". А ось "Металіст" хоч і не відправляв багатьох збірників додому, все матиме труднощі: суперник в харків’ян не будь-хто, а гроза авторитетів сезону, Робін Ґуд української Прем’єр-ліги – криворізький "Кривбас". Тож чекаємо несподіванок і, сподіваємось, буде про що поговорити в наступних "Фішках".

Степаненко – новий герой мемів

Як без добірки якісної народної творчості. Брутальний фол Тараса Степаненка проти Бордіяна породив цілу серію карикатур та приколів про півзахисника "Шахтаря" як послідовника Пепе та Вінні Джонса. І хоч самому Тарасові вкрай шкода за всій вчинок, інтернетників це не зупиняє "мочити" креатив.

Северин Стецюк